Освіта у контексті глобальних трансформацій

Ми на власному досвіді можемо відчути, як швидко змінюється світ. Ми не знаємо, що нас чекає завтра: якими будемо ми і яким стане сусіпільство? Цей стан невизначеності і турбулентності не дає нам розслабитись і тримає в напруженнні, але водночас надає багато можливостей стати частиною змін, задати тенденції і розпочати щось кардинально нове, покликане відкрити ще неіснуючі галузі.

Якщо говорити про глобальну освіту, то чи йде вона в ногу з розвитком технологій і світового ринку? Навіть країни з найвищим показником якості освіти  – Фінляндія, Швеція, Сингапур, Південна Корея, Японія та ін. – не зупиняються у пошуку правильної траєкторії розвитку освітньої системи.

Глобальна освіта пройшла довгий і нелегкий шлях, від Античності і розквіту освіти, ідей вільної людини, зародження демократії, Середньовіччя, де Церква взяла на себе просвітницьку роль і готувала людей до життя опісля смерті, Відродження та гуманізму аж до XIX століття, коли унаслідок індустріальної революції сформувалась “фабрична модель” освіти.

Вперше термін «public and common education» ввів Норас Манн у 1840 році в США. Він передбачав 12 років обов’язкової шкільної освіти та стандартизація (підручники, розподіл дисциплін відповідно до віку і згідно з вимогами ринку праці). Ідеєю цієї моделі є доступ освіти для кожного (раніше ж освіта була доступна лише привелійованому класові), безкоштовність та фокус на “ефективність праці” (виховати людину, яка може швидко і ефективно виконувати поставлені завдання).

Якщо проаналізувати контекст сучасної освіти (особливо, в Україні), то модель не змінилась, але змінилось суспільство. Для порівняння: у XIX столітті 90 % населення США було задіяне в аграрній галузі, а у XXI – менше 2 %. Ще один вражаючий приклад швидких змін – це, коли у 2008 році Стів Джобс, засновник компанії Apple, оголосив можливість створювати власні додатки для розробників програмного забезпечення. На той час це було чимось зовсім новим і неочікуваним, а всього лише через 7 років  – це вже 100-мільярдна індустрія.

Ми живемо в період 4-тої індустріальної революції, в світі штучного інтелекту, віртуальної реальності, стрімкого розвитку робототехніки і нано-технологій. Наше суспільство  – це суспільство знань, наші інструменти праці – це комп’ютери та інтернет. Інформація стала своєрідною світовою валютою, на неї немає ліміту і вона безкоштовна. Ми не відчуваємо нестачі інформації, а нам бракує фільтрів для обробки і відсортовування даних, які ми отримуємо щодня.

У нашому  суспільстві:

– Інформація є основним ресурсом («сировиною») економіки.

– Інформаційна технологія (далі  – ІТ) забезпечує такий рівень обробки інформації, за якого логіка мереж може застосовуватися до економічних процесів і організацій.

– ІТ й  логіка мереж дають можливість домогтися надзвичайної гнучкості, у результаті чого процеси, організації й інститути можуть легко змінюватися за постійного виникнення нових форм.

– Індивідуальні технології зливаються в одну інтегровану систему.

За даними Світового банку, в більшості країн ОЕСР (організації економічного співробітництва і розвитку) протягом останніх 15 років зростання доданої вартості в галузях, що ґрунтуються на знаннях, у середньому становило 3%, що стабільно перевищувало темпи загального економічного зростання, які не піднімалися вище 2,3%.

Частка цих галузей у сукупній доданій вартості збільшилася в Німеччині з 51% до 60%, у Великобританії — з 45% до 51%, у Фінляндії — з 34% до 42%. Сьогодні ці країни розбудовують свої економіки, які базуються на знаннях, створюючи мільйони робочих місць, пов’язаних з використанням новітніх знань.

 

Рисунок1

Знайомтеся, це робот Хубо, що вміє реагувати на поведінку людини, читати та заварювати чай.

У цій новій парадигмі найголовніше місце відводиться аналітичним здібностям ученого чи педагога, тобто його спроможності шукати і знаходити необхідну інформацію, точно формулювати проблеми і гіпотези, вбачати в сукупностях даних певні закономірності, знаходити розв’язок складних міждисциплінарних задач.

Сьогодні наука стає капіталовкладенням у світовий громадський інтерес. Через дослідження та освіту вчені як учасники глобального інформаційного процесу сприяють створенню і розповсюдженню знань. Це великою мірою впливає як на добробут окремого народу, так і на світові економіки в цілому.

Джон Моравец, американський дослідник, письменник, футуролог в освіті ввів поняття –  “Knowmad society”- номадичне суспільство, сусіпльство версії 3.0, яке живе інноваціями і у інноваціях. “Knowmads” (номади) – це креативні, творчі, винахідливі люди, які можуть працювати будь-де, будь з ким і в будь-який час.

Основні принципи, на яких будується номадичне суспільство:

  • Акселерація технологічних та соціальних змін (закон Мура);
  • Продовження глобалізації та горизонтального поширення знань та де-ієрархізації;
  • Невизначеність;
  • Взаємозалежність – успіх одного індивіда залежить від успіху інших;
  • Відповідальність за дизайн і творення нашого майбутнього лежить на нас самих.

Близько  47 %   працездатного населення  світу сьогодні перебувають у групі ризику, а в близькому майбутньому більше 380 видів професій зникнуть.

Де відбуваються інновації і що цьому сприяє?

Рисунок3

(інформація із: http://www.ramiri-blog.eu/index.php?n=Main.Case)

Основні складники інновацій:

Соціальний нетворкінг

  • Команда
  • Ідентичність
  • Довіра
  • Екосистема (довколишнє середовище)

Якими ж є ці навички майбутнього, які сприятимуть розвиткові суспільства 3.0 та інноваціям? Згідно з дослідженнями Світового економічного форуму, у 2020 році люди повинні володіти такими вміннями як:

Рисунок2

1.Вирішення комплексних життєвих проблем – здатність вирішувати нові, такі, які раніше не зустрічались проблеми, що виникають у комплексних життєвих обставинах;

2.Критичне мислення – вміння  використовувати логічні доводи та аргументи для визначення та обгрунтування сильних та слабких сторін пропонованих рішень, висносків поглядів та підходів;

3.Креативність – здатність вигадати незвичні ідеї на задану тему або шляхи вирішення завдання/задачі/проблеми;

4.Управління людьми  – здатність правильно делегувати обов’язки, вміння налагодити комунікаціні процеси у команді

5.Співпраця з іншими – вміння кооперувати з людьми, працювати в команді

6.Емоційна компетентність – вміння зауважувати реакції інших людей та розуміти чому, вони саме так реагують чи поводяться;

7.Прийняття рішень – вміти враховувати наслідки певних дій та обирати найбільш дію

8.Орієнтація на допомогу – здатність активно шукати шляхи, як допомогти людям

9.Ведення переговорів – вміння зібрати різних людей разом та знайти компроміс

10.Когнітивна гнучкість  – здатність швидко переключатись з однієї теми/сфери на іншу, вміння бути мультидисциплінарним

Постає запитання, де Україна у цьому контексті? Якщо проглянути статистику світових організацій, то наша країна:

  • Займає 81 місце у Human Development Index
  • 76  місце у Global Competitiveness Report22%  молодіжного безробіття
  • 60%  населення працює не за здобутою професією

Риси, притаманні українському суспільству:

  • Колективна безвідповідальність;
  • Покарання ініціативи;
  • Високий рівень патерналізму;
  • Неповага до приватної власності;

Яким чином ми можемо порушити статус кво і ввійти в ритм освітніх трендів у світі?

Одне з вагомих рішень  – це фокусуватись на розвиткові вчителя, його/її компетенцій, персональних та професійних навичок, будувати середовище співпраці серед вчителів. Якщо ми хочемо якісно нових змін в освіті, то ми (кожен з нас особисто у співпраці з державою, бізнесом і громадським сектором) повинні разом з вчителем пройти шлях від зміни світогляду до набуття нових вмінь і компетенцій, щоб передавати ці цінності нашим дітям у школі, сім’ї.

 

3 thoughts on “Освіта у контексті глобальних трансформацій

  1. Дуже вдячна за статтю і центру інноваційної освіти ПРО.СВІТ за корисні поради і можливість розвиватися далі.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *