Візія та стратегія як інструменти змін на програмі “Школа 3.0”. Кейс ЛСЗШ № 98 (відео)

Ольга Іськович

Що ви чули про Сихів у Львові? Якщо кілька років тому це точно було б про хуліганство та неблагонадійність, то за останні кілька років все кардинально змінилося. Взяти, до прикладу, ЛСЗШ №98. З 2018 року батьки готові привозити на Сихів своїх дітей, щоб вони потрапили саме до цієї школи. Чим це пояснити? Вчителі? Директорка? Умови? А якщо зазирнути глибше? Яка у цієї школи стратегія?

У вересні 2016 року директоркою ЛСЗШ №98 стала Людмила Земба: у неї не було попереднього досвіду на посаді директора, але було чітке бачення того, якою має бути школа.

Перший час Людмила придивлялася, а якщо по-науковому, то спостерігала та аналізувала роботу 98-ї школи. У 2016 році стратегічним документом для ЛСЗШ №98 був план роботи школи – один з основних шкільних нормативних документів, такий собі “кістяк”, до якого в ході роботи додають м’язи, кровоносні судини та нервові закінчення.

Процес створення такої стратегії відбувався наступним чином: маленька група людей – адміністрація школи (директор, заступники, соціальний педагог, психолог, педагог-організатор) – наповнювали план роботи школи. Вони самостійно відповідали на запитання: що буде цікаво дітям? що потрібно зробити? з ними? для них? В цьому плані також були моменти, “від яких не втечеш” – їх повторювали і повторювали з року в рік.

Педагогічний колектив ознайомлювали уже із потенційно готовим планом роботи. Звичайно, вчителі могли внести свої правки. Вносили – і затверджували.

У плані завуч та педагог-організатор прописували заходи, які могли “взяти” вчителі. Про активних добре знали, менш активних “навертали” до праці. Ближче до заходу всім залученим нагадували про їхні ролі та завдання. У школі працювало 86 вчителів та вчительок. Звичайно, усі могли прочитати план, але запам’ятати усе було б нереально, тому чітко ролей майже ніхто не знав, хоч і пам’ятав, що запланував конкретно собі.

Людмила також залучала до реалізації плану учнів та батьків: з батьками проводила зібрання та розмови, з учнями могла переговорити прямо на перерві.

А що ж учні? Їм завжди була важлива тепла атмосфера у школі, щоб туди хотілося повертатися; а ще відкритість, щоб до вчителя можна було підійти у будь-якій справі. У школі працювало учнівське самоврядування, але учні не відчували, що справді мають вплив.

Директорка з учнями погоджувалася: на її думку, школа мала б бути такою, щоб діти її любили, щоб не хотіли в п’ятницю йти додому, щоб у понеділок вставали о 5 ранку, щоб сумували на канікулах.

А ось голова батьківського комітету Мар’яна, до речі, давно мріяла про шкільну стратегію – трошки іншу, ніж план роботи школи. Шкільні реалії були непростими: школа велика, 1000 учнів, а це означає 2000 батьків – дійти спільної думки було складно. Але вже 2017 року Мар’яна побачила помітні зміни у ставленні батьків до школи, дітей та одне до одного. То що змінилося?

Початок змін

У квітні 2017 року Школа №98 пілотувала програму Школа 3.0 разом із трьома іншими школами Львова. Перша зустріч команд (так, саме команд: директор та 10% педагогічного колективу школи) була візійна. Що б це могло означати? Усім цим людям довелося мріяти.

Члени кожної команди разом генерували ідеї. Послідовність логічно пов’язаних ідей утворювала Історію Змін. Це повторювали і на наступних зустрічах: було таке, що збиралися за кавою та піцою і обговорювали плани школи. У директорки та вчителів 98-ї мрії виявилися спільними – просто щоб діти любили школу.

“Вона має бути сучасна, кольорова, красива, привітна; мають бути привітні вчителі, вчителі-друзі. У школі повинно бути багато захопливих речей і під час уроків, і після уроків, і на перервах; їдальня має бути красива; будь-яка діяльність, яка цікавить дітей, повинна бути доступна у школі.”

Коли команда збиралася, щоб працювати над своїми мріями, то кожен був націлений на творення, на результат. Звичайно, мрії та ідеї – це сокровенне; говорити про найважливіше з колегами нелегко, але так потрібно. Незважаючи на всю різноманітність, вчителі та директорка сформували Історію Змін – бачення розвитку школи на 1 рік. До Історії Змін поверталися багато разів: планували, робили спроби, аналізували, планували знову (цього разу враховуючи те, що дізналися із попередніх спроб).

IMG_9488-min

Історія Змін стала путівничком для школи. За словами команди, Історія Змін на 80% відповідає тому, що насправді відбувається у шкільних стінах. Що це означає? Коли вчитель або вчителька планує уроки, то це відповідає плану, який перед тим обговорили та затвердили в команді. Те саме у класних керівників: заходи збігаються з Історією Змін. Під час створення такого документу команда думала про те, що реально може зробити, а не лише записати. Звичайно, бувають непередбачувані зміни: наприклад, виникла ідея актуальнішого заходу, ніж планували, або не знайшли часу, щоб поїхати у спільну поїздку з батьками – довелося відкласти. Це ті 20%, яких бракує.

Історія Змін має три основні напрями роботи – це основні цілі школи. Кожен з команди працює в групі, яка відповідальна за один з напрямів. Кожен знає свою роль, а згенеровані ідеї по всіх напрямах втілюють всі. Як це? Якщо вчителька Світлана належить до групи, яка працює над цікавими уроками, але вона класна керівниця, то батьківські збори вона проводить теж у новому форматі. Або взяти, наприклад, професійне зростання – воно стосується усіх. Нові ідеї втілює не тільки команда “Школи 3.0”, а й інші вчителі.

Ще один цікавий факт про Історію Змін – вона не тільки для працівників школи, а й для учнів та батьків. Адже результат усіх дій у школі має бути помітним для учнів, а допомогти у цьому можуть батьки.

Учні та батьки – партнери школи

Команді вчителів важливо залучити якомога більше учнів до процесу навчання. Для цього їх потрібно мотивувати. Як? Працювати над професійним вдосконаленням та цікавими уроками, зворотним зв’язком (після кожного незвичного уроку вчителі запитували учнів, що їм сподобалося, а що ні, чого б вони ще хотіли навчитися, що побачити). А ще – працювати над роботою з батьками, щоб мотивація була всебічна.

Що про це все думали самі діти? Представниця учнівського самоврядування зізналася: “Насправді ми усі хотіли, щоб школа стала нашим другим домом, а вчителі – друзями. Учні втішилися змінам: веселим перервам, різноманітним інтерактивним тижням; дізналися, що уроки фізики та хімії можуть бути не лише нудні, а й цікаві”. Вона також додала: “Вчителі роблять усе, щоб учні відкривалися на уроках. Ми відчуваємо себе важливими і хочемо, щоб вчителі себе теж відчували важливими з нами”.

IMG_9168-min

Випускники 2017 року заздрили тим, хто залишається у школі, адже знали, що на них попереду чекає ще стільки цікавого. Вони були готові повертатися тільки через те, що застали той момент, коли школа почала змінюватися.

Серед дітей у школі зросло відчуття власної потрібності, адже  вони знають, що на їхні ідеї чекають – це дає можливість дитині відкриватися і роздумувати над іншими ідеями та їх реалізацією.

Школа почала відкрито на загальних зборах радитися із батьками щодо проектів, у яких варто взяти участь, і відчула велику підтримку. Цього разу йшлося про підтримку не тільки фінансову. У школі №98 відбулася “Конференція партнерів” – учні, батьки, вчителі та адміністрація спільно планували шкільне життя на рік.

IMG_9484-min

Спочатку батьки ставилися до зустрічі скептично, але, коли почали працювати над спільним баченням, то навіть захопилися. Згодом, побачивши настрій дітей, з яким вони йдуть до школи, нові формати уроків, домашнього завдання, почали з позитивом сприймати зміни. Інколи людям було складно висловити свої думки публічно, тоді вони користувалися соціальними мережами. У школи з’явилася сторінка у Facebook, яка поєднує школу та батьків.

Подолавши одні бар’єри, команда побачила перед собою наступні – зараз серед найбільших викликів, які можна було б вирішити за допомогою стратегії, є брак професійного спілкування та інтеграція змін: між предметами, вчителями та усією школою загалом.

Разом зі змінами в роботі відбулися і зміни у самих вичтелях: вони стали відкритішими, почали більше спілкуватися про уроки, методики, вирішення спільних проблем, розвиток школи та учнів; відчувають, що вони впливають на шкільні процеси, можуть ділитися досягненнями та проблемами.

***

Зважаючи на багатофункціональність директора у більшості українських шкіл, їм часто бракує часу та можливості помріяти, продумати наперед багато кроків, впровадити кращу управлінську систему, адже кожного дня виникають “пожежі”, які хочеться негайно “погасити”. У директорки школи №98 твердо встановився стратегічний підхід до управління: “Управління – це не процес гасіння пожеж, це процес підкладання дров, роздмухвання…”

Які ж цінності вийшли на передній план у школі №98 за час роботи на програмі “Школа 3.0”? – довіра один до одного, допомога, підтримка, відкритість, любов до дітейОдна з вчительок зазначила: “Завжди у будь-якого вчителя в пріоритеті стоїть дитина, але тепер це стало реальністю, а не тільки словами.”

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *